Психологічна готовність дитини до навчання у школі та шкільна зріліст

Консультація вихователя-методиста ДНЗ №2 - Талапи Наталі Олегівни

Багато з батьків, віддаючи свою дитину до першогокласузадаютьсобітаке питання: «А чи готова моя дитинийти до школи, чині?». Для того, щоб Ви могли з впевненістювідправлятисвогосиночкачисвоюдонечку до школи, ми розкриємоголовні поняття, якіпотрібно Вам знати, асаме, що таке «шкільназрілість» та «психологічна готовність» до навчання у школі.

Під шкільною зрілістю мають на увазі рівень морфологічного, функціонального та інтелектуального розвитку дитини, який дає змогу зробити висновок, що вимоги систематичного навчання, різного роду навантаження, новий режим життя не будуть для неї надмірно стомливими.

Психологічна готовність до навчання у школі розглядається як комплексна характеристика дитини, яка розкриває рівні розвитку психологічних якостей, що є найважливішими передумовами для нормального включення до нового соціального середовища і для формування навчальної діяльності.

У психологічному словнику поняття «Готовність до шкільного навчання» розглядається як сукупність морфо-фізіологічних особливостей дитини старшого дошкільного віку, яка забезпечує успішний перехід до систематичного, організованого шкільного навчання. Готовність до шкільного навчання — це бажання і усвідомлення необхідності вчитися, що виникає в результаті соціального дозрівання дитини, появи у неї внутрішніх протиріч, які визначають мотивацію до навчальної діяльності.Складовими компонентами психологічної готовності дитини до школи є:

· мотиваційна (особистісна);

· інтелектуальна;

· емоційно-вольова.

Мотиваційна готовність — наявність у дитини бажання вчитися. Виникнення усвідомленого відношення дитини до школи визначається способом подання інформації про неї. Важливо, щоб відомості про школу, які повідомляються дітям, були не тільки зрозумілі, але і знаходили емоційний відголос у них. Емоційний досвід забезпечується включенням дітей до діяльності, яка активізує як мислення, так і почуття.

У мотиваційному плані були виділені дві групи мотивів учіння.

1. Широкі соціальні мотиви учіння або мотиви, пов’язані з потребами дитини в спілкуванні з іншими людьми, в їх оцінці і схваленні, з бажанням учня зайняти певне місце в системі доступних йому суспільних стосунків.

2. Мотиви, пов’язані безпосередньо з навчальною діяльністю, або пізнавальні інтереси дітей, потреба в інтелектуальній активності і в оволодінні новими уміннями, навичками і знаннями.

Особистісна готовність до школи виявляється у ставленні дитини до школи, вчителів і навчальної діяльності, включає також формування у дітей таких якостей, які допомогли б їм спілкуватися з учителями і однокласниками. На час вступу до школи у дитини повинні бути розвинуті самоконтроль, трудові уміння і навички, вміння спілкуватися з людьми, рольова поведінка.

Інтелектуальна готовність передбачає наявність у дитини кругозору, запасу конкретних знань. Дитина повинна володіти планомірним та розчленованим сприйняттям, елементами теоретичного ставлення до навчального матеріалу, узагальненими формами мислення і основними логічними операціями, смисловим запам’ятовуванням. Інтелектуальна готовність також передбачає формування у дитини початкових умінь у царині навчальної діяльності, зокрема, уміння виокремити навчальну задачу і перетворити її в самостійну мету діяльності.

Школа і навчання вимагають від дитини розуміння, усвідомлення необхідності дотримання певних правил на уроці, під час виконання навчальних завдань у школі і вдома, у роздягальні, їдальні, спортивному залі, а також у свій вільний час — на вулиці, у театрі, парку тощо. У зв’язку з цим надзвичайно важливою є готовність емоційно-вольової сфери дитини, яка зумовлює вміння регулювати свою поведінку у складних ситуаціях, мобілізуватися у стані втоми, завершувати справу до кінця.

Основними показниками емоційно-вольової готовності е певний ступінь сформованості довільних психічних процесів (цілеспрямованого сприймання, запам’ятовування, уваги), уміння долати посильні труднощі, навички самостійності, організованості, швидкий темп роботи, що вимагає зібраності, зосередженості (на противагу імпульсивності, схильності відволікатись), опанування основними правилами поведінки у навчальних та інших ситуаціях, уміння правильно реагувати на оцінку виконаного завдання, оцінювати свою роботу.

Дитина з високим рівнем емоційно-вольової готовності до школи адекватно сприймає завдання, співвідносить їх за ступенем складності. Через необхідність долати труднощі вона не втрачає рівноваги: звертається за допомогою до дорослих або намагається справитися самотужки, переносить невдачі (не розгублюється, не плаче), шукає способи вдосконалення своєї роботи чи поведінки. Тобто виявляє необхідний для школи рівень самостійності.

Для виявлення рівня сформованості усіх компонентів психологічної готовності та визначення шкільної зрілості існує ряд розроблених діагностичних методик. Усі вони дієві та актуальні.

Тому, шановні батьки, не соромтесь, якщо ви бажаєте побільше дізнатися про свою дитину, звертайтесь за допомогою до своїх вихователів та практичного психолога нашого садочку. Вони з великим задоволенням допоможуть Вам, а Ви з упевненістю будете йти на перший дзвоник до школи зі своїм малюком.

Особливості формування самосвідомості в дошкільного віці

Консультація вихователя-методиста

ДНЗ №2 – Талапи Наталі Олегівни

Особистість, відповідно до Базового компоненту дошкільної освіти, називають до дитину, яка вміє відповідально самовизначатися, зрозуміло, в межах вікових можливостей. Відповідальність засвідчує вміння малюка орієнтуватися в своїх правах (свободі робити те, що йому хо­четься) та обов'язках (правилах, які обмежують його свободу, визначають межі соціально прийнятної та схва­люваної поведінки, знайомлять з тим, що "можна", "не можна", "необхідно"). Найважливішим надбанням дошкільного віку в розвитку особистості є самосвідомості, а саме того її рівня, коли дитина усвідомлює себе діячем - суб'єктом.

У малюка складаєтьсяпредметнеставлення до дійсності. Предметна діявідзначаєтьсятим, що малюкдіє з предметами відповідно до їхпризначення, функції, людського способу використанняпредметів для задоволеннясвоїх потреб. Пізнаннядитиноюцієї сфери дійсностіпризводить до чіткішогодиференціюванняскладовихсвоєї діяльності: відокремленнясвоєїактивностівід предмету, на який вона спрямовується. Предметна діяльністьнабуваєгнучкості, ознаквзаємозамінностікомпонентів, узагальненості: досвід виконання дій з ложкою переноситься на низку іншихпредметів: олівець, паличку, лінійкутощо. Подібнихпереносівзазнають не тількизнаряддядій, але й їхоб'єкти: дитинапомічає, що пеленатиможна не тільки ляльку, але й ведмедика, зайчика і навітьпірамідку.

Важливою умовою формування самосвідомості дітей дошкільного віку як передумови стресостійкості та соціалізації особистості є мовлення - спочатку зовнішнє, а потім внутрішнє, що виступає у дорослого провідним засобом саморегуляції особистості. Розуміння й виконання інструкційдорослогопереростаєзгодом у здатністьдитини дошкільного вікубудувати свою поведінкунаосновісамоінструкцій. Особливу роль відіграєзасвоєннядитиноювласногоімені та особовихзайменників. Дошкільники рано починаєрозрізнятисвоє і чужеім'я, з шести місяцівпо-різномуреагує на їхзвучання.

На початку 2 р. діти, користуючисьдзеркалом, розглядаютьгудзики, кишеньки на своємуодязі, з цікавістюспостерігають за змінамивіддзеркалення. Різноманітнішимистаютьігри перед дзеркалом: дітипідстрибують перед дзеркалом, весело при цьомусміючись, іззадоволеннямзмінюютьсвійзовнішнійвигляд: одягаютьхусточку, зачісуються та ін. Дорослий у спілкуванні з дитиноювиконує роль співпрацівника, партнера, всілякопідтримуючи та направляючизусилля малюка на забезпеченняуспішнихпредметнихдій. Разом з тим, дорослий для дитини - носійзразківдій, джерело для розширенняїх арсеналу.

Через призму своєїпредметної діяльності малюксприймає себе і оточуючих. Максимуму виразностідосягаєзалежністьемоційного комфорту малюка від того, наскількиуспішновідбуваєтьсяйогодіяльність. Гостреневдоволеннявикликаютьневдачі, особливо коли вони не виправдовуютьочікуваньдорослих. Через успішнудіюдитинапрагнеотримативіддорослогосхвалення і заохочення, викликатийогозахоплення, а на їхосновізаслужитиповагудорослого. Депривація (блокування) цих потреб залежить, насамперед, відпредметноїумілостідитини. Малюкпочинаєпов'язувати результат діяльності ізпроцесомїї виконання, розуміючи, що дії, якіпризводять до змін у предметах, виконуєсамевін. Означенні переживання, в разі їх ігнорування з боку дорослого, призводить до постійної тривожливості, неспокійності, що призводить до стресу.На основі описаних переживань дитини зростає її увага до оцінок дорослих, в яких вона тільки починає вирізняти загальну особистісну оцінку ("ти хороший") і оцінку за результатом діяльності ("ти добре водиш машину, складаєш пірамідку"). Оцінкидорослихвиступаютьоднією з умов формування самооцінки в майбутньому. Поступоводитина все кращевиконуєсамостійнодосить широкий спектр предметнихдій. Дитинадосягає того рівня у розвитку самосвідомості, який С. Л. Рубінштейнвважав реальною самостійністю, реальнимвиокремленням з оточення. Т. Поніманська називає цю стадію справжньою самостійністю, показником якої є "особистісні бажання" малюка. Дитина здатна ставити соціально схвальну мету, виступаючи самостійною там, де ще вчора не обходилась без підтримки дорослого. Поступовопосилюютьсямотиви "бути як дорослий": малюкнаполегливохочеїстисамостійно, прагнучи самому діяти ложкою. При цьомувіннібипіднімає планку у своєму розвитку, ставлячи перед собою нову задачу "виконатисамостійно". Відповіднотакіспроби малюка заслуговуютьпідтримкидорослого, якийдопомагаєдитинівтримати мету, виконатидію, контролює і оцінюєїїдіяльність. Завдякиспівпраці з дорослимдитинаоволодіваєрізними елементами цілісноїструктури діяльності: постановкою мети і задач, співвіднесенням результату з бажаним. Це стає наступним етапом до розвитку самосвідомості дошкільників. Прагненнядитини до самостійностістаєокремим мотивом, переплітаючисьіз мотивом "бути великим, дорослим". Неодноразове виконання дії разом з дорослим та прагненнядовідособленняпороджують мотив "Я сам". Виникаєусвідомленнясвоєїособистості як діяча: "Я їстиму. Я гратимусь".

Спілкування з дорослим, що залишаєтьсяще ситуативно-діловим, починаєвідставативідновихзапитівдитини, в якоїпрагнення до співпраціпочинаєпоєднуватись з тенденцією до відособлення. У системівідносин з дорослимвиникаютьбар'єривиявамсамостійностідитини, що викликаютьнеслухняність, характерну для перехідногоперіоду в розвитку особистості - кризитрьохроків. Їїознаки описав Л. С. Виготський:

- негативізм - демонстративна відмовавиконатидію, адресована конкретному дорослому;

-впертість - наполяганнядитини на своєму, щобдосягтиповаги з боку дорослого;

-неслухняність - орієнтаціядитини на порушеннявстановлених для неї норм виховання, усталеного способу життя;

- свавілля, абоноровливість, полягає в тенденціїдитини до самостійності, коли вона все хочезробити сама;

- протест - бунт, коли все в поведінцідитинипочинаєноситипротестуючий характер;

- симптом знеціненнядорослого, йогодискредитація;

- прагнення до деспотизму - бажаннявиявлятидеспотичнувладущодооточуючих;

- ревнощі до молодших і старших, якщо в сім'їще є діти;

- реакції невротичного абопсихопатичного характеру (страхи, порушеннямовлення, порушення сну, енурез).

Саме нерозуміння специфічних ознак процесу формування особистості в цьому віці , особливо з боку батьків на сприйняття означуваних характеристик як ознак невихованості, неосвідченості в психології та педагогіці, що призводить до спотворення процесу розвитку особистості відповідно до зниження стресостійкості та соціалізації особистості.

Щоб дитина раннього віку формувалася як особис­тість, варто: підтримувати в неї оптимістичне, радісне самопочуття, гарний настрій; надавати можливість діяти самостійно приймати прості рішення; вправляти в умінні давати елементарну самооцінку; не поспішати на кож­ному кроці оцінювати її дії, привчаючи очікувати схва­лення й заохочення; поважати не лише за її успіхи, а й невдачі (в них гартується воля дитини, вона навчається знаходити свої помилки та виправляти їх); розвивати пі­знавальний інтерес (уміння ставити запитання, цікави­тися новим, не боятися незнайомого, радіти відкриттям); підтримувати бажання протягом певного часу бути насамоті; висловлювати віру в можливості дитини, розвивати впевненість у собі; поважати її вибори, виховувати інте­рес та повагу до інших людей, формувати вміння бути приємною.

Отже, формування самосвідомості відбувається в процесі становлення новоутворень в такій послідовності: сприйняття дитиною навколишньої дійсності, формування мовлення, засвоєння провідної діяльності, розвиток гри, як головна діяльність дошкільного віку.

Синтез біоенергопластики та казкотераії у сучасній системі дошкільної освіти

Стаття вчителя-дефектолога - Рой Світлани Валеріївни

У сучасному житті суспільства проблема розвитку, навчання і виховання дітей дошкільного віку набуває дедалі особливого значення(Закон України «Про дошкільну освіту»). Адже дошкільне дитинство є вирішальним періодом формування фундаменту психічного та фізичного здоров’я малюка. Дошкільне дитинство – це особливий вік, коли дитина відкриває для себе світ, коли відбуваються значні зміни у всіх сферах її психіки: когнітивної, емоційної, вольової, які виявляються в різних видах діяльності(комунікативної, пізнавальної, перетворювальної). Це вік, коли з’являється здатність до творчого вирішення проблем, що виникають у дитини в різних життєвих ситуаціях. Все це відіграє важливе значення у формуванні всебічно розвиненої, соціалізованої особистості, Однак, ми можемо спостерігати те, що процес виховання дитини-дошкільника з кожним роком стає більш складнішим та потребує інноваційних підходів, застосування нетрадиційних методів та прийомів. На сучасному етапі розвитку дошкільної освіти педагогічні працівники у роботі з дошкільнятами стикаються з такими різноманітними проблемами, а саме:

1) у дошкільників зростає сором'язливість або навпаки – велика активність, нерозговірливість;

2) дитина боїться помилятися або байдужа до своїх невдач;

3) кидає справи, не довівши їх до кінця, не хоче виконувати різноманітні доручення, прохання однолітків та дорослих;

4) не хоче дорослішати, не хоче вчитися;

5) малюк не регулює свої дії, має завищену чи занижену (неадекватну самооцінку);

6) дошкільник неуспішний у багатьох видах діяльності;

7) у дітей дошкільного віку занижена або завищена (неадекватна самооцінка);

8) до кінця п’ятого року життя мова дітей несформована, мають багато дефектів. Тому, перед нами постає питання: «Як вирішити ці проблеми?».

Вже дуже давно видатні педагоги та психологи стверджують, що розвиток усіх психічних процесів та фізичний розвиток пов'язаний з руками дитини, тобто розвитком дрібної моторики. Оскільки, дрібна моторика –це сукупність скоординованих дій м’язової, кісткової і нервової систем, це головний показник інтелектуального розвитку дитини дошкільного віку, тому ми хочемо познайомити працівників дошкільних навчальних закладів з інноваційною технологією, яка вирішує вище зазначенні проблеми – біоенергопластика. Біоенергопластика або йога-данс – інноваційна авторська технологія, яка полягає у поєднанні рухів артикуляційного апарату та рухів кисті рук. Це система вправ для розвитку гнучкості артикуляційного апарату з рухами кистей рук. При виконанні таких вправ психологічна база мови, покращуються моторні можливості дитини за всіма параметрами, корегується звуковимова фонематичних процесів, розвивається пам'ять, увага, мислення, значно підвищується загальний емоційний стан малюка. Біоенергопластика включає в себе три базові поняття: «біо»– людина як біологічний об’єкт; «енергія» – сила, що необхідна для виконання певних рухів; «пластика» – пластичність рухів, які характеризуються неприривністю, енергійністю, емоційністю, виразністю. Біоенергопластика спрямована на покращення фізичного та психічного здоров’я дитини (Схема 1. «Ефективність біоенергоплатики у освітньому процесі ДНЗ»).

У практиці роботи вдалося поєднати біоенергопластику з таким цікавим напрямом роботи з дошкільниками як казкотерапія. Казкотерапія є одним з найефективніших методів роботи з дошкільниками. Термін «казкотерапія» означає «лікування казкою», терапія, що допомагає, певною мірою, задовольняти три природні, психологічні потреби дитини дошкільного віку:

1) потреба в автономності. У кожній казці герой діє самостійно протягом усього періоду, робить вибір, приймає рішення, покладаючись тільки на себе та власні сили.

2) потреба у компетентності. Герой намагається подолати найнеймовірніші перепони, досягає успіху, хоча може зазнавати тимчасових невдач.

3) потреба в активності. Герой завжди активний, перебуває в дії: кудись йде, когось зустрічає, комусь допомагає, від когось тікає і т.д.

Казка спонукає дитину співпереживати персонажам, у результаті чого у неї з’являються нові уявлення про людей, предмети та явища навколишнього світу, новий емоційний досвід.

Актуальність використання казки у поєднанні з елементами біоенергопластики в роботі з дітьми дошкільного віку полягає у тому, що:

ü по-перше, у дитини зростає інтерес до навчання, пізнання оточуючого світу;

ü по-друге, полегшується і прискорюється процес запам'ятовування і засвоєння матеріалу; формуються прийоми роботи з пам'яттю, увагою, слуховим, зоровим і тактильним сприйняттям, розвитком руху, а також корегуються мовні порушення;

ü по-третє, дає можливість дошкільнику проявити себе як особистість.

Застосування в роботі такого синтезу технологій допомагає оптимізувати діяльність головного мозку і отримати доступ до прихованих ресурсів розвитку кожної дитини дошкільного віку.

Поєднання біоенергопластики та казкотерацпії можна використовувати майже у всіх видах діяльності, що проводяться впродовж дня у дитячому садочку:

ü ігрова діяльність;

ü навчальна діяльність;

ü зображувальна діяльність тощо.

Слід підкреслити велику ефективність використання такого зв’язку технологій у психокорекційній роботі вчителів-дефектологів та вчителів-логопедів.

Для застосування біонергопластики та казкотерапії у освітньому процесі ДНЗ, як засобу виховання, навчання та розвитку дитини, слід вибирати казки нескладні казки, які відповідають віковим особливостям та рівню досвіду дошкільника, тобто, вибирати казки, що надаються в переліку освітніх програм дошкільної освіти ("Українське дошкілля», «Дитина», «Дитина в дошкільні роки», «Впевнений старт»). Персонажі казок мають бути нескладними, такими, щоб малюк міг відобразити рухами руки їх зовнішній вигляд – дикі та свійські тварини, людина.

Найпростішими казками є:

ü «Ріпка»;

ü «Теремок»;

ü «Вовк та семеро козенят»;

ü «Колобок»;

ü «Котик та півник»;

ü «Курочка Ряба»;

ü «Колосок» і т.п.

Кожен персонаж казки (бабуся чи дідусь, ведмедик чи мишка) виражається елементом біоенергопластики – рухами руки, що передають зовнішній вигляд герою. Такі казки швидко запам’ятовуються дітям, а кожен персонаж казочки дає можливість дошкільнику на власному досвіді передати всі почуття, емоції, переживання.

Соціалізація дитини дошкільного віку

Вихователь КДНЗКТ №2 Стовбур Світлана Вікторівна

Дошкільне дитинство – важлива сходинка у житті малюка, це перша ланка здобуття дитиною освіти, період, в якому зароджуються усі важливі компоненти особистості: формування інтелекту, психічних процесів (пам'ять, мовлення, мислення, сприйняття, увага), характеру, темпераменту, індивідуальності.

На сучасному етапі розвитку дошкільної освіти популярності набула тема «Соціалізація дошкільника». Чому вона така важлива у житті кожної дитини? Що таке соціалізація? І чому батькам слід знати про неї?

Соціалізація дитини-дошкільника – це процес набуття дошкільниками соціального досвіду, що здійснюється через діяльність, спрямовану на орієнтування в ситуації, пристосування до навколишнього, освоєння й реалізації зростаючою людиною соціального змісту; реальний зміст дорослішання дитини, у якому відбувається становлення значущої для індивідуальності суб’єкта активної творчої соціальної дії; історично зумовлений процес входження дитини у світ конкретних соціальних зв’язків і освоєння соціокультурного досвіду, засвоєння нею цінностей, норм поведінки; процес відтворення дитиною цих зв’язків за рахунок її включення в соціальне середовище, активної власної діяльності та спілкування. Інакшими словами, соціалізація – це входження в нову життєву ситуацію, адаптування дитини в ній, збагачення соціального досвіду через спілкування, взаємодію з оточуючим (соціумом).

Слід зауважити, що соціалізація є важливим критерієм у подальшому житті дитини. Від того як адаптується вона на попередньому етапі життя, залежить її майбутнє. Тому, коли батьки замислюються над тим, чи віддавати свого малюка в дитячий садочок, чи ні, - слід перш за все їм задати собі наступне питання: «Чи хочемо ми – матуся і тато, щоб моя дитина була комунікативною, легко налагоджувала контакти з однолітками, була активною, творчою та життєрадісною, не боялась змін у житті, була компетентною у всіх питаннях?

Дитячий садочок – одна зі складових соціального розвитку дитини дошкільного віку. В ньому є все необхідне для малюка – розвиток, навчання, виховання, спілкування з однолітками та дорослими, ігри, забави, тощо. Все це допомагає дитині набути необхідних умінь та навичок, що стануть «скарбом» у дорослому житті.

Шановні батьки! Хотілося, щоб Ваші малюки були соціально розвинені, особливо в такі часи. Якщо Ви хочете дізнатися більше про важливість соціалізації дитини, її засоби, шляхи реалізації, про значення дитячого садочка у процесі соціального розвитку дошкільника, запитуйте у своїх вихователів. Вони з великою радістю та ініціативою розкажуть вам усе, збагатять ваші знання, адже головне завдання кожного дитячого садочка – створення триєдиної моделі навчання – ДНЗ – дитина – родина.

Дитячий садок – перший навчальний заклад для малюка

Консультація вихователя-методиста
дошкільного навчального закладу №2
Кобзистої Людмили Анатоліївни

Головною метою відвідування дошкільного дитячого закладу є не лише освітній розвиток, але й навчання дитини співіснування в середовищі однолітків, уміння спілкуватися та діяти відповідно з нормами та правилами поведінки в колективі.
Фахівцями доведено, що діти найкраще звикають до дитячого садка. Починаючи з дворічного віку. Уже в цей час вони вміють висловлювати прохання самостійно їсти ложкою.
Але якщо дитина часто хворіє, доцільно зачекати і привести їїдо дитячого закладу в 3-4роки. Проте не пізніше. Бо один рік перебування в колективі перед вступом до школи не вирішить усіх проблем малюка, у тому числі психологічних(ніяковості, скутості або, навпаки, перебільшеної задиркуватості чи гіперактивності).
Якщо ви щойно віддали свого малюка до дитячого садка, подбайте про те, щоб перші дні перебування в закладі не завдавали дитині прикрощів та не принесли їй неприємних несподіванок.
Добре, коли ще перед тим, як відвести дитину до дитсадка, батьки розповідають їй про нього, про правила, які чекатимуть там на маленького вихованця. Можна ввечері та по неділях влаштовувати прогулянки з дитиною по території дитсадка, погойдати малюка на гойдалках, що знаходяться на ігровому майданчику його групи тощо. Під час такої підготовки дорослому слід поводитися не поспішаючи, спокійно. Якщо є можливість, краще, щоб спочатку до дитсадка малюка водила не мама, а хтось інший,до кого дитина трохи менше прихилена. Тоді вранішнє розставання не стане для нею трагедією.
Адаптацію, тобто первинне звикання до дитячого дошкільного закладу, кожна дитина переживає по своєму: одним малятам вистачає лише дня, а інші болісно звикають два – три, а іноді й більше тижнів. Пам'ятайте, що цей період для вашого сина чи дочки є досить складним. Діти, як правило, починають погано спати, частіше хворіти, іноді втрачають апетит, а значить і вагу. Вони бувають занадто розгубленими, дратівливими, плаксивими. Адже раптом малюк виявляє, що поруч немає мами, і вважає,що,можливо, не буде вже ніколи. А ось ця чужа кімната, чужі іграшки, діти яких так багато, - це тепер назавжди….Тому в перші дні рекомендується приводити дитину до дитячого садка на 1-2 години, потім – до обіду. І лише по мірі звикання можна вмовити її вперше лягти у дитсадкові ліжечко.
Протягом усього періоду відвідування дитячого садка вивчайте свою дитину, спостерігайте, помічайте, думайте про те, як складаються її стосунки з однолітками. Привчайте малюка відкривати своє серце для якихось прихильностей та обов'язків.
Дуже часто трапляється так: вдома дитина добре поводиться, а в дитячому садку навпаки. Що це? Вияв лицемірства?Підкоряння правилам? Усе можливо. Вивчайте друзів і характер дружби, насамперед, мотиви вибору друга. І зрештою, у дружбі ваша дитина є лідером чи аутсайдером? Звідси можуть і повинні йти корективи у формуванні маленької особистості. Безумовно, не всі можуть бути лідерами, але весь час «плисти за течією» небезпечно.
Станьте союзником та помічником вихователя – це так потрібно і вам, і, найголовніше, вашій дитині.
За кілька років відвідування дитячого садка може траплятися різне: конфлікти з педагогами, дитячі сварки, брехня, пропажа речей чи інші прикрощі. Не впадайте у паніку, не виніть інших дітей, не сваріть одразу свого малюка. Усі малята – лише діти: не ангели, не лиходії, не книжні хай-хлопчики, але й не малолітні злочинці. Вередливі, усміхнені, уперті, лагідні – ваші улюблені діти. І головний батьківський обов'язок – увесь час уважно спостерігати і думати: які вони? І спокійно та доброзичливо ставитися до щоденних буднів дитячого садка. Прийде час, і ваша дитина з особливим смутком буде розставатися зі своїм вихователем, нянею, кухарем – усіма тими, хто оточував її турботою та увагою. І вже будучи школярем, неодноразово забіжить до свого дитячого садка хоча б на хвилинку.

КАК СМОТРЕТЬ ТЕЛЕПЕРЕДАЧИ?

Консультация учителя - дефектолога
Недавней Любовь Ивановны

Телевизор дает много интересного, нужного, познавательного.

Смотреть телевизор детям 3-4 раза в неделю, на расстоянии 2-3 метра от экрана при освещении.

СМОТРЕТЬ ТОЛЬКО ДЕТСКИЕ ПЕРЕДАЧИ И ТОЛЬКО В ОЧКАХ!

Послеоперационный период.

Щадящий режим: исключать прыжки, бег, подъем тяжести.

ЗАКАПЫВАТЬ КАПЛИ В ГЛАЗА.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ К ВЫПОЛНЕНИЮ ФИЗИЧЕСКИХ УПРАЖНЕНИЙ.

В каждой группе есть списки детей с указанием группы здоровья, с противопоказаниями. Детям, страдающим близорукостью противопоказаны прыжки, резкие наклоны головы, подъем тяжестей.

ПРОФИЛАКТИКА ДЕТСКОГО ГЛАЗНОГО ТРАВМАТИЗМА.

Большую опасность для глаз представляют ножницы, стрелы, рогатки. Игры с такими острыми предметами нередко заканчиваться тяжелыми повреждениями глаз. Исход таких травм зависит от правильно и своевременно оказанной помощи.

НЕ ЗАНИМАЙТЕСЬ САМОЛЕЧЕНИЕМ!!

Мова ваших дітей

Консультація вчителя-логопеда
Пустової Марини Анатоліївни

Важливу роль у формуванні особистості дитини, зокрема у розвитку її мовлення , належить сім’ї. Адже перші слова, перші речення маля вимовляє в колі близьких людей – батька, матері, бабусі, дідуся.

Якщо ми любимо свою дитину, бажаємо їй добра та світлої долі, невже байдуже поставимося до труднощів, які згодом спричинюють вади мовлення! Вчасне не виправлення мовленнєвих вад призводить до порушень і затримки загального розвитку дитини, спричиняє труднощі у сприйманні та аналізі як навчального матеріалу, так і реальних подій. От чому логопед завжди попереджає батьків, намагаючись застерегти їх від легковажного ставлення до проблем мовлення їхнього малюка.

Наше мовлення складається із звуків. Правильно вимовляти звуки рідної мови дитина має навчитися до школи. Важливим завданням мовленнєвого розвитку дітей є виховання звукової культури мовлення. Поняття звукової культури мовлення досить складне і широке, воно містить цілий ряд важливих компонентів: чітку артикуляцію звуків рідної мови, фонетичну і орфоепічну правильність мовлення, правильне мовленнєве дихання, силу голосу, темп і тембр мовлення, інтонаційні засоби виразності (наголос, логічні паузи, ритм), фонематичний слух. У дошкільному віці простежується неправильна вимова дитиною звуків. Це цілком закономірне явище. Але більшість дітей не може самостійно опанувати правильну звуковимову, отже потребує допомоги дорослих. Не всі батьки приділяють цьому серйозну увагу. Деякі вважають, що настане час, і дитина сама навчиться говорити. Якщо ж малюк продовжує і за рік-два говорити з помилками, вони дивуються: «Чому ж ти досі не навчився говорити правильно?» Допомогу дітям із серйозними вадами мовлення надають спеціалісти – вчителі-логопеди. Щоб своєчасно виправити звуковимову дітей, батьки мають знати ті вади, які найчастіше зустрічаються у дошкільному віці. Розрізняють такі вади види неправильної вимови: пропуск звуків, заміна звуків, спотворення звуків.

Чиста і правильна звуковимову залежить від багатьох чинників. Значну роль відіграють індивідуальні особливості дитини, стан її психічного розвитку. Недоліки вимови звуків можуть бути зумовлені пошкодженням центрального або периферійного відділів мовленнєвого апарату внаслідок інфекційних хвороб або вроджених вад. У таких випадках потрібне втручання ще й спеціалістів-лікарів. Послідовна і систематична робота з дитиною над формуванням звуковимови сприятиме своєчасному виправленню мовленнєвих вад, досягненню на кінець дошкільного віку чіткої вимови усіх звуків рідної мови.

Поради батькам:

· Не повторюйте за дитиною неправильної вимови звуків.

· Розмовляйте з дитиною, правильно вимовляючи слова.

· Своєчасно виправляйте неправильну звуковимову дитини.

· Якщо мовлення вашої дитини нечітке і незрозуміле для оточення, зверніться до вчителя-логопеда.

· Вірші, чистомовки, скоромовки стануть надійними помічниками у вихованні правильного і виразного мовлення вашої дитини.

Розвиток словникового запасу дитини

Більшість батьків хвилює лише неправильна звуковимову дитини, і дуже рідко звертається увага на недорозвинення лексичної та граматичної ланок мовлення.

Не забувайте про те, що всі сторони мовлення дошкільника формуються, розвиваються й функціонують у єдності та нерозривно пов’язані між собою. Порушення однієї ланки веде за собою недорозвиток іншої, наприклад, недоліки усного мовлення часто проявляються на письмі ( тобто дитина пише так само неправильно, як і говорить).

Тому під час занять важливо коригувати звуковимову, збагачувати словник, формувати граматичні категорії (рід, число, відмінки, час), зв’язне мовлення та розвивати мислення, увагу та пам’ять. Тільки за таких умов навчання буде всебічним і сприятиме гармонійному розвитку малюка.

Загальновідомо: чим багатший словниковий запас дитини, тим більш образною, різнобарвною, виразнішою є її мовлення. Чим

Більше дитина засвоїть і буде використовувати в своєму активному мовленні синонімів, антонімів, порівнянь і багатозначних слів, тим цікавішим співрозмовником вона стане.

Однак просто механічне заучування слів не збагатить активний словник дітей. Лише шляхом кропіткої цілеспрямованої.

роботи з використанням вправ та ігрових завдань, читання текстів можливо поповнити словник вашого малюка. Для занять вам знадобляться як предметні та сюжетні малюнки, так і різноманітні лото, дитячі журнали та книжки.

Дитина повинна знати назви оточуючих предметів (іграшки, посуд, одяг, меблі тощо), їх призначення, вміти порівняти предмети між собою і відмічати схожі та відмінні ознаки. Згодом малюк має навчитися виділяти частини предметів і правильно називати їх.

Заняття вдома, вільне спілкування з однолітками та дорослими, читання художньої літератури спонукатиме дитину до висловлювання власних думок, прохань та побажань.

Читаючи казки, вірші чи оповідання, слід звертати увагу дитини на нові, невідомі їй слова, просити її самостійно пояснити, як вона розуміє їхнє значення у певних реченнях чи частинах тексту. Це вчить дитину визначати значення нових слів, спираючись на ті ситуації, у яких вони використовуються. Важливо також, щоб дитина самостійно змогла використати нове слово у власному мовленні. Запропонуйте їй скласти речення або словосполучення з цим словом. Добре, коли дорослі самі створюють ситуації, що спонукають дитину до вживання нових слів. Саме завдяки таким умінням дитина зможе самостійно засвоїти більшість слів із мовлення оточуючих.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

Якщо дитина бігає і грається,

то їй здоров'я усміхається

Вихователя різновікової групи «Дзвіночок»
Макаричевої Людмили Миколаївни

Давайте разом поміркуємо, чи може бути здоровою людина, яка веде малорухливий спосіб життя і більшу частину дня сидить у кріслі або лежить на дивані? Вірно! Не може! А чому? Тому що м'язи і серце людини не тренуються і стають кволими. Людині не вистачає кисню, який знаходиться тільки в свіжому повітрі. У неї з'являється втома, псується настрій, погіршується апетит - це все разом послаблює здоров'я. Тільки рух, особливо на свіжому повітрі, робить нас сильними, вправними, загартованими - здо­ровими. Тому потрібно разом зі своїми друзями багато часу проводити на свіжому по­вітрі.

Коли літо дарує нам тепло, дітлахи із задоволенням бігають, грають у веселі ігри, мчать на велосипедах повз квіти і густу траву. А взимку, коли все біліє, дерева і кущі прибираються у пухкі сніжні кожухи, діти катаються на лижах і санчатах, грають у сніжки, хокей чи ліплять снігову бабу.

Отже, прогулянки на свіжому повітрі, рухливі ігри, фізичні вправи, заняття спортом забезпечують нормальну роботу всіх органів дитини. А ще загартовують тіло і волю, роблять сміливими і сильними.

Спорт любити слід, проживеш 100 ЛІТ.

Консультація для батьків майбутніх першокласників

Консультація вихователя що здійснює СПП
Кобзарь Галини Василівни

Прихід до школи є переломним моментом у житті дитини. Адже відбувається перехід до нового способу життя і умов діяльності, нового положення в суспільстві, нових взаємин як з дорослими, так і з однолітками. Треба врахувати, що відмінна риса положення школяра полягає в тому, що навчання є відтепер для нього обов'язковою діяльністю. І дитина повинна знати, що за неї вона несе відповідальність перед учителем, школою, сім'єю. Відомо, що якість навчальної роботи школяра оцінюється вчителем, і ця оцінка впливає на ставлення до нього оточуючих: батьків, однокласників.
Безумовно, всі діти зазнають труднощів при адаптації до нових умов навчання і виховання. Треба врахувати, що навчання в школі може викликати деякий дискомфорт для психічного здоров'я школяра. Це пов'язано, по-перше, з певними стресовими станами, яким піддається школяр (залежно від індивідуальних особливостей це можуть бути: постійні критичні зауваження на адресу дитини, що викликають страх приниження; обмеження в часі, що приводить до страху не встигнути виконати завдання у відведений час тощо). По-друге, з великою кількістю інформації, що пропонують переробити школяреві (часто не з огляду на його вікові та індивідуальні особливості). По-третє, нераціональна організація виконання домашнього завдання вдома (дитина не встигає відпочити, відновити сили, внаслідок чого виникає постійний стан втоми і загальмованості). Таким чином, діти напружені як психологічно (невизначеність, тривога, відчуття дискомфорту та ін.), так і фізично (новий режим дня, підвищені навантаження та ін.). Це часто приводить до певних наслідків, що у першу чергу позначається на процесі навчання. Тому в цей період від батьків потрібна певна як моральна, так і психологічна підтримка в процесі адаптації.
Батькам майбутнього першокласника необхідно врахувати, що саме психологічна готовність до навчання забезпечує адаптацію дитини до школи. Слід зазначити, що позитивно впливає на адаптацію:

— своєчасність переходу від гри до навчання;

— відвідування дошкільної установи, а, отже, наявні навички спілкування з однолітками;

— правильне виховання в сім'ї;

— усвідомлення дитиною свого положення школяра, а також підготовка до школи з боку батьків, що полягає у посиленні особистісного значення навчання в школі;

— у постановці певних пізнавальних завдань перед дитиною;

— у підготовці до можливих проблем, що виникають у процесі навчання, при цьому підкреслюється, що наполегливість і працьовитість допоможуть у подоланні цих труднощів.

Перші місяці навчання дитини викликають багато запитань у батьків. Одне із найпоширеніших з них: як же допомогти дитині в навчанні? Як привчати до самостійності при виконанні домашнього завдання? Психологи вважають, що батьки, у першу чергу, повинні запам'ятати наступні правила:

1. Визначити час спільної взаємодії дитини з дорослими (наприклад, 1 — 1,5 години з дитиною активно співпрацює дорослий, а потім дитина працює якийсь час самостійно). При цьому треба врахувати, що, по-перше, поступовий час активного співробітництва скорочується. а час самостійної роботи збільшується, а, по-друге, тривалий час ви­конання уроків виснажує сили дитини і у неї втрачається позитивна мотивація.

2. Необхідно батькам знати темп роботи своєї дитини, щоб вона могла працювати в оптимальному для неї темпі. Завдання батьків — підтримувати цей темп (наприклад, повільне для дитини виконання завдання «розхолоджує» дитину, а швидке — створює нервозну обстановку, і служить причиною швидкого стомлення).

3. Часто школярам потрібна не стільки допомога з якому-небудь предмета, скільки допомога в поточній навчальній ситуації. Батькам треба «розглянути», у чому полягає їхня допомога.

4. При допущенні помилки дитиною дорослий повинен зробити так, щоб дитина сама знайшла цю помилку, а не вказувати на неї. Для того, щоб допомогти дитині знайти свою помилку, дорослий повинен спростити завдання, вирішивши яке дитина змогла б самостійно виявити і виправити свою помилку.

У той же час батьки повинні враховувати свої особливості, які можуть «нашкодити» дитині при адаптації до школи:

— У швидкої і рухливої матері буде викликати роздратування повільна дитина: «Швидше!». Дитина поспішає, квапиться і знову помиляється. У цьому випадку матері слід запастися терпінням і підлаштуватися під темп роботи дитини.

— Якщо у сім'ї по відношенні до когось із членів сім'ї використовується агресивно-диктаторський стиль відносин, то він проектується на дитину. Це приводить до страху в дитини бути покараною і ображеною.

— Якщо батьки перебувають в розлученні, то матері необхідно утриматися від коментарів на зразок: «Ти такий неповороткий, як і твій батько». Таке відношення може викликати почуття неповноцінності в дитині.

— У завжди незадоволених всім батьків росте тривожна дитина, яка у всьому невдоволенні батьків бачить свою провину. Б. С. Волков виробив загальну стратегію поводження батьків з метою допомоги дітям для їх більш успішного навчання. Для цього батьки повинні:

— встановив стосунки з дітьми, що характеризуються теплотою, турботою та любов'ю;

— вивчити реальні можливості своєї дитини і вселяти в них віру в успішність своїх дій;

— спонукати дітей до виконання не тільки шкільних, але й додаткових завдань;

— контроль за дітьми повинен бути авторитетним (як прояв батьківської уваги);

— підтримувати і стимулювати інтерес дітей до пізнання, обговорювати разом з ними прочитані книги, обговорювати різні інтелектуальні та пізнавальні проблеми;

— уміти вислухувати дітей, подавати приклад доброзичливого спілкування.

Психологічна напруженість проходить через півтора-два місяці. Якщо дорослий, який перебуває поруч, спокійно і планомірно здійснює режимні моменти, надає правильну, у тому числі й психологічну, допомогу дитині, то її напруженість падає. А зняття психічної напруги стабілізує й фізичний стан дитини. Вона уникає перевантажень, стомлення, зниження працездатності. Крім того, прагнення до позитивних взаємин з дорослими організовує поводження дитини: вона зважає на їхні думки та оцінки, намагається виконувати правила поведінки.

Запропонований нижче тест дозволить визначити, наскільки ви готові надати своїй дитині дієву допомогу в період початкового навчання.

Тест «Батьки майбутнього першокласника» (тест складений на основі тесту Г. Бардієра)

Інформація до уваги батьків

У дитячому садку розпочалося літо! Кожного дня з малюками проводяться різноманітні свята та розваги, ігри та вправи. Але ж літо - це пора і відпочинку! Тому майже усі сімї багато часу проводять на відпочинку у природному середовищі, біля водоймищ.
Для того, щоб зберегти власне життя та життя Вашої дитини, ми хочемо нагадати Вам загальні правила поведінки на воді.

Відпочинок на воді (купання, катання на човнах) повинен бути тільки у спеціально відведених місцевими органами державної виконавчої влади та обладнаних для цього місцях.

Безпечніше відпочивати на воді у світлу частину доби.

Купатися дозволяється в спокійну безвітряну погоду при швидкості вітру до одного метра на секунду, температури води - не нижче +18 градусів по Цельсію, повітря – не нижче +24 градуса по Цельсію.

Перед купанням рекомендується пройти огляд лікаря.

Після прийняття їжі купатися можна не раніше, ніж через 1,5-2 години.

Заходити у воду необхідно повільно, дозволяючи тілу адаптуватися до зміни температури повітря та води.

У воді варто знаходиться не більше 15 хвилин.

Після купання не рекомендується приймати сонячні ванни, краще відпочити у тіні.

Не рекомендується купатися поодинці біля крутих, стрімчастих і зарослих густою рослинністю берегів.

Перед тим, як стрибати у воду, переконайтеся в безпеці дна і достатній глибині водоймища.

Пірнати можна лише там, де є для цього достатня глибина, прозора вода, рівне дно.

Під час купання не робіть зайвих рухів, не тримайте свої м’язи у постійному напруженні, не гониться за швидкістю просування на воді, не порушуйте ритму дихання, не перевтомлюйте себе, не беріть участь у великих запливах без дозволу лікаря і необхідних тренувань.

ПРАВИЛАМИ ПОВЕДІНКИ НА ВОДІ ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ

Залазити на попереджувальні знаки, буї, бакени.

Стрибати у воду з човнів, катерів, споруджень, не призначених для цього.

Пірнати з містків, дамб, причалів, дерев, високих берегів.

Використовувати для плавання такі небезпечні засоби, як дошки, колоди, камери від автомобільних шин, надувні матраци та інше знаряддя, не передбачене для плавання.

Плавати на плавзасобах на пляжах та інших місцях, які відведені для купання.

Вживати спиртні напої під час купання.

Підпливати близько до плавзасобів, які йдуть неподалік від місць купання.

Допускати у воді грубі ігри, які пов’язані з обмеженням рук і ніг.

Подавати помилкові сигнали небезпеки.

Заходити глибше, ніж до поясу дітям, які не вміють плавати.

Купання дітей без супроводу дорослих.

Шановні батьки!

Відповідно до розпорядження № 102

Про організацію роботи закладів освіти міста з громадскістю

Просимо Вас взяти активну участь в обговорені питання щодо готовності дошкільного закладу до нового навчального року , а Ваші пропозиції та зауваження висвітлити на нашому офіційному сайті ДНЗ №2 "Кульбабка" (http://marganets-dnz2.edukit.dp.ua/),офіційному сайті освіти Марганецької міської ради (http://marganets-rada.dp.ua/index.html) та сайті Марганецького дитячого дошкільного обєднання (http://ddo.edukit.dp.ua/).

Або звертатися за телефоном:

- ДНЗ №2 - (05665)23214;

- УО ВК Марганецької міськради - (05665) 52506 ;

- Марганецьке ДДО (05665) 21266.

Ми дуже вдячні Вам за співпрацю!